?

Log in

Попередні 16

20 травень 2015

марла

Іздрик

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять
і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити
я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

Теги: ,

23 вересень 2014

марла

there's no more you, there's no more me

Одною теплою не зримою порою пройде моя біда,
Пройде любов, пройде журба.
Коли зринаючи у пам’яті смутній пройдуть роки,
Я буду згадувати тихий теплий шум  - що це був ти.
Чарівний, зримий дикий шепіт літа, і тихий сум моєї осені – і  це був ти.
Холодна і така смурна зима – твоя вина.
Мій страх давно вже перейшов у біль, тебе давно нема.

tumblr_n9x4anzlkd1qlq9poo7_500
Теги:

13 листопад 2013

марла

(без теми)

Так чтоб ты приезжал ко мне, а я к тебе
Куда не будь в Сидней
Чтобы тихо мурлыкать тебе huray
Наконец-то Мы
Ведь были друг без друга, как одинокие потерянные корабли
Столько шума, и ни грамма тишины.
Да, вот только рано еще идти на абордаж
Ведь не время  продаваться нам с тобой, как винтаж
Молодые, зеленые  -
Нам бы в Индию, Шотландию, ну а может податься в Скотланд-Ярд
Нет, уж лучше где-то в Бразилию, чтобы там похлебывать ром
Да сигары курить толстые такие – в общем-то, ни о чем.
Именно те, от которых слегка тошнит
Только бы вместе, только бы рядом
Функция «забыть» не предусмотренная была моим укладом.
bbb2cd30ac8bf1eb5d459e77fac34720
Теги:

05 травень 2013

марла

frost

Whose woods these are I think I know.  
His house is in the village though;  
He will not see me stopping here  
To watch his woods fill up with snow.  

My little horse must think it queer  
To stop without a farmhouse near  
Between the woods and frozen lake  
The darkest evening of the year.  

He gives his harness bells a shake  
To ask if there is some mistake.  
The only other sound’s the sweep  
Of easy wind and downy flake.  

The woods are lovely, dark and deep.  
But I have promises to keep,  
And miles to go before I sleep,  
And miles to go before I sleep.
Теги:

01 травень 2013

марла

голос пропав

тихо на вулиці, ще цикад нема.
її спів відправна точка.
Ти в Криму, де море і сонця промінь
тихо гладить волосся.
Шум моря в трубці так денервує,
а я сиджу собі тут у своєму Львові,
твого серця стук зранку не чути так довго,
що я забуваю, який він швидкий.
Півтижня тебе нема, а мій голос уже пропав.
Теги:

10 квітень 2013

марла

10.04

На відстані дотику.
Лише сонце світить
не можу не жмуритися,
не можу не посміхатися.
Гірко солодкий після грейпфрутів
всі руки, всі губи, сік стікає,
нехай
сонце таке яскраве, аж пече.
tumblr_mktiblC5vO1qiv63po2_1280
Теги:

04 квітень 2013

марла

4.04

ми ходимо колами
навколо нашого минулого
і
нашого майбутнього.
Переплетені ниткою часу.
tumblr_m5698lHtPz1rt8x28o1_500
Теги:

26 березень 2013

марла

l.o.v.e.

я випю твою душу через рот,
через пори,
через очі.
я буду втягувати тебе ніби ти повітря,
так щоб ти весь час був в мені,
бо день без тебе це вже хвороба.
e-MoZh844X8
Теги:

24 березень 2013

марла

ко-ко

Не має достатньо слів.
Ти описуєш стани, ти описуєш звуки, ти описуєш мене.
А я просто торкаюся тебе, щоб ти не пропав, не зник,
так тихо і спокійно в лісі і в мене в голові,
так тепло і  ніжно, і хочеться ще і ще.
Хочеться бачити тебе, розглядати, так ніби вперше.
Так ніби солодко.Так ніби ми до цього йшли. Довго.
Неначе завтра ненастане, неначе завтра вже давно тут.
tumblr_mk2odmBW771qz6f9yo1_500

06 березень 2013

марла

(без теми)

так солодко, тихо і спокійно,
бажання забуваються з кожним словом,
слова вилітають з кожним подихом.
На межі десь де горизонт,
тихо наче в темряві карпатської ночі.
чути сміх. легкий запах вишні.
стільки говорити - наче дихати.
короткі миті "а давай",
життя крутиться на одній орбіті.
добре, що вже не на чужій.
tumblr_miyo47nNmc1rr6og1o1_500

11 лютий 2013

марла

по колу

Випивати, обіймаючи тепло переймати,
від тебе до мене ніч така ж темна,
як і від мене до тебе.
Наче ми відділені межею сну,
перерізані пуповиною чужих життів,
твоїх,моїх, їх.
Можна мовчки іти, можна тихо жити,
бо кричати вже просто немає сили.
Завдяки тобі
я пройшла сім кіл пекла 
в
семи колах раю.
Але в очах твоїх  я щоразу згораю.
Прикро, що все так і залишиться
на підствідомому рівні наших
нервових закінчень.
Яких у мене вже практично немає

.
Теги:

20 листопад 2012

магнітофон

(без теми)

іноді коли втомлюєшся,
коли перестаєш думати,
бо думаєш весь час,
іноді коли так солодко спати,
а спати не можна.
Ти починаєш осмислювати, що щось не так
і твоє кармічно ахуєнно правильне життя,
не правильне і не таке,яким ти його хочеш бачити.
Даремно я почала читати Замятіна,
грядуть великі зміни,
головне не сцяти ^-^
а ще ти такий няша останнім часом.
просто мур мур
Теги:

13 листопад 2012

йойо

такое вот

Пряник по чему ты пишешь мне только по ночам?
Видимо по тому что надеешься встретится где то в наших городах,
на наших уровнях, наших улиц,
где то там где нету солнечного света,
а путь освещает мне свет твой белой кожи
и
огненное пламя твоих волос.
Теги:

26 жовтень 2012

kiss

ремарк

Я всегда считал, что не в силах устоять перед загорелыми женщинами, которые летом весь день плещутся в воде и лежат на солнце. А ты такая белая, будто вообще не видела солнца. У тебя что-то общее с луной… Глаза серые и прозрачные… Я не говорю, конечно, о твоем необузданном нраве. Ты — нимфа.
Редко в ком я так ошибался, как в тебе. Там, где ты, в небо взлетают ракеты, вспыхивают фейерверки и рвутся снаряды; самое удивительное, что все это происходит беззвучно.

Теги:

19 жовтень 2012

марла

бабачкі

живеш собі, живеш, нікого не чіпаєш,
вдома залипаєш, книжки читаєш,
задоволена життям своїм, роботою, людьми, що поруч.
А потім в один вечір тобі зриває дах - повністю, під корінь.
Тебе міняє і ти не знаєш, що таке.
І все ніби далі ок, і все ніби краще не буває,
але щось не так,
а точно це твої метелики вирвалися зі шлунку
і літають по хаті стадами.
Йопта. дай бог сили.
і да я жутка люблю мужчін з діфєктами рєчі***
rfhnbyrf
Теги:

18 жовтень 2012

магнітофон

В.Р.

Рассчитай меня, Миша. Ночь, как чулок с бедра,
Оседает с высоток, чтобы свернуться гущей
В чашке кофе у девушки, раз в три минуты лгущей
Бармену за стойкой, что ей пора,
И, как правило, остающейся до утра.

Её еле хватило на всю чудовищную длину
Этой четверти; жаль, уже не исправить троек.
Каждый день кто-то прилепляет к ее окну
Мир, похожий на старый выцветший полароид
С места взрыва – и тот, кто клялся ей, что прикроет,
Оставляет и оставляет ее одну.

Миша, рассчитай ее. Иногда она столько пьёт,
Что перестает ощущать отчаянье или голод,
Слышит скрежет, с которым ты измельчаешь лёд,
Звук, с которым срывается в небо голубь,
Гул, с которым садится во Внукове самолёт.
Вещи, для которых все еще нет глаголов.

Мама просит меня возвращаться домой до двух.
Я возвращаюсь после седьмого виски.
В моем внутреннем поезде воздух горяч и сух,
Если есть пункт прибытия – путь до него неблизкий,
И Иосиф Бродский сидит у меня в купе, переводит дух
С яростного русского на английский.

Там, за баром, укрывшись, спрятав в ладони нос,
Мальчик спит, в драных джинсах, худ, как военнопленный.
В этом городе устаешь и от летних гроз, -
Был бы Бог милосерд – заливал бы монтажной пеной.
Рассчитай меня, Миша. Меня и мой постепенный,
Обстоятельный,
предрассветный
хмельной
невроз.
dears
Теги:

Попередні 16